Господа!
Как дела в Вашем мире?
Попытали своё?
Насовсем уходили...
Не пожили с моё...
Да куда Вам идти?
Крест и давит, и горбит...
Молодые пути -
Чаши, полные скорби...
Если кто, сострадая,
Подставляет плечо,
Как легко привыкаем -
Ждём ещё и ещё...
Если слабый - не надо -
По следам беглецов:
Неизбежна расплата -
Берегите лицо!
Встреча - за поворотом,
У подножья Креста.
Разве любят за что-то?
В добрый путь, господа!
Света Вам в Воскресенье
И тепла - в Рождество.
Лучшего новоселья.
Крепкой веры в Него!
2004 - 2008.
Светлана Шербан,
г. Магнитогорск, Россия
Мама пятерых деток, но вменяемая и потому творческая. Пишу хорошие стихи - и очень приветствую обратную связь. Мечтаю о собственном сборнике - и прошу почтенную читающую публику дать принципиальную оценку текстов. Дабы не пополнить собой рядов графоманов! e-mail автора:svetasherban@mail.ru
Прочитано 9421 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 3
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Света, привет.
Желаю удачи.. Комментарий автора: Надюша, привет! Спасибо за вечер - и всё!
крылов олег
2009-08-10 18:59:46
Здравствуйте,рад увидеть пр-я землячки.В общем хорошо,но на мой взгляд,чуть смазан смысл,не хватает конкретики .Удачи и вдохновения. Комментарий автора: Спасибо, вы - правы...
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
